Проведено аналіз показників системи антиоксидантного захисту у недоношених новонароджених дітей, які розвивались за умов хронічної внутрішньоутробної гіпоксії. Показано недостатню активність окремих її компонентів, які в цілому неспроможні протидіяти прооксидативним ефектам "оксидативного стресу". Дані зміни на фоні морфофункціональної незрілості організму дітей сприяють формуванню гіпоксичної енцефалопатії, що значною мірою знижує якість подальшого життя.

Приведен анализ показателей системы антиоксидантной защиты у недоношенных новорожденных детей, которые развивались в условиях хронической внутриутробной гипоксии. Показана недостаточная активность отдельных ее компонентов, которые в целом не способны противодействовать прооксидантным эффектам "оксидативного стресса". Данные изменения на фоне морфофункциональной незрелости организма детей способствуют формированию гипоксической энцефалопатии, что в значительной мере снижает качество дальнейшей жизни.

Висвітлено особливості оцінки стану, первинного лікарського огляду, догляду та вигодовування новонароджених у пологовому будинку. Розкрито питання первинної реанімації новонароджених, особливості техніки проведення загальноприйнятих діагностичних і терапевтичних маніпуляцій у період новонародженості.

Освещены особенности оценки состояния, первичного врачебного осмотра и выкармливания новорожденных в родильном доме. Раскрыты вопросы первичной реанимации новорожденных, особенности техники проведения общепринятых диагностических и терапевтических манипуляций в период новорожденности.

Висвітлено досвід включення препарату "Триглобулін" в комплексне лікування новонароджених з проявами перинатального інфікування. Результати показали, що застосування "Триглобулін" за означеної патології є патогенетично обгрунтованим: препарат покращує динаміку клінічного перебігу захворювання, зменшуючи прояви інтоксикації, нормалізує функціональний стан кишечнику, стабілізує спектр мікрофлори, запобігає побічним діям антибіотикотерапії.

Досліджено проблему удосконалення медичної допомоги недоношеним новонародженим, які розвивалися за умов хронічної внутрішньоутробної гіпоксії та мали прояви гіпоксичного ураження центральної нервової системи (ЦНС) у ранньому неонатальному періоді. Визначено перинатальні фактори ризику, особливості клінічних проявів, характер метаболічних та імунологічних порушень, залежно від ступеня тяжкості патології. На підставі результатів багатофакторного кореляційного аналізу встановлено можливі механізми гіпоксичного ураження ЦНС у недоношених дітей у ранньому неонатальному періоді, у тому числі порушення процесів енергозабезпечення, працездатної та антиоксидантної рівноваги, імунологічної резистентності. Розроблено диференційно-діагностичні критерії ступеня тяжкості на першому тижні життя з урахуванням особливостей клінічних проявів і додаткових параклінічних показників. Науково обгрутовано диференційований підхід до призначення препаратів метаболічної корекції у недоношених дітей з гіпоксичним ураженням ЦНС у ранньому неонатальному періоді.

Висвітлено основи перинатальної медицини, розкрито сучасні принципи організації перинатальної допомоги в Україні. Викладено міжнародно-правові та загальнодержавні основи неонатальної та перинатальної служби. Розглянуто організацію медичної допомоги новонародженим у пологових будинках, досліджено санітарно-гігієнічний режим пологового будинку. Розкрито особливості метаболічної адаптації доношених і недоношених новонароджених. Наведено принципи вигодування новонароджених в нормі та за патології, викладено закономірності росту новонародженого, потреби у харчових речовинах та енергії. Висвітлено особливості адаптації новонароджених із затримкою внутрішньоутробного розвитку.

Мета роботи - вивчити ефективність однократної внутрішньовенної дози теофіліну 3 мг/кг маси тіла у перші 60 хвилин життя на становлення ренальних функцій у доношених новонароджених із клінічними проявами тяжкої перинатальної патології. Проведено комплексне клініко-параклінічне обстеження 70 доношених новонароджених наприкінці 1-ї та 5-ї діб життя. Основна група (ІА) - 25 дітей з клінічними проявами тяжкої перинатальної патології, яким додатково у складі базисної терапії призначався теофілін. Група порівняння (ІБ) - 25 аналогічних за станом новонароджених, які отримували загальноприйнятий комплекс лікування. Контрольна група (II) - 20 умовно здорових дітей. Оцінка ренальних функцій проведена на основі визначення рівня погодинного діурезу, балансу маси тіла, рівнів креатиніну та сечовини у сироватці крові, розрахунку швидкості клубочкової фільтрації, а також допплерометричних швидкісних характеристик на головних ренальних артеріях. Доношені новонароджені з тяжкою перинатальною патологією є групою ризику формування полісистемних пошкоджень, у тому числі ренальних дисфункцій. Застосування однократного внутрішньовенного введення теофіліну в дозі 3 мг/кг сприяє ефективній стимуляції діурезу й балансу маси тіла та супроводжується зменшенням рівня креатиніну й сечовини, підвищенням швидкості клубочкової фільтрації та позитивними змінами ренальних допплерометричних характеристик. Висновки: враховуючи позитивні результати проведеного дослідження, необхідно продовжити вивчення ефективності профілактичного призначення теофіліну доношеним новонародженим дітям із тяжкими порушеннями процесів ранньої постнатапьної адаптації із залученням більшої когорти пацієнтів з метою впровадження даної терапії.

Мета роботи - встановити діагностичну та прогностичну цінність ліпокаліну сечі, асоційованого з желатиназою нейтрофілів, при гострому пошкодженні нирок у доношених новонароджених дітей із проявами тяжкої перинатальної патології. Проведено комплексне клініко-параклінічне обстеження 95 новонароджених, з яких у 65 дітей спостерігалися порушення функціонального стану нирок, у 30 дітей було діагностовано гостре пошкодження нирок. Установлено високу чутливість (100 %) та специфічність (91,4 %) визначення ліпокаліну, асоційованого з желатиназою нейтрофілів, у сечі при діагностиці гострого пошкодження нирок у критично хворих доношених новонароджених дітей. Висока діагностична цінність даного показника підтверджена діагностичною точністю (94,7 %) та високим індексом AUROC (0,97); висока прогностична цінність - високими значеннями прогностичної цінності позитивного результату (88,0 %) та негативного результату (100,0 %). Пороговим рівнем ліпокаліну сечі, асоційованого з желатиназою нейтрофілів, який свідчить про формування гострого пошкодження нирок у доношених новонароджених дітей при тяжкій перинатальній патології, установлено значення вище 589 мкг/г креатиніну. З урахуванням високої прогностичної та діагностичної цінності авторами рекомендовано використання даного методу ідентифікації гострого пошкодження нирок у практиці відділень інтенсивної терапії новонароджених.

Мета роботи - визначення активності ферментів у сечі новонароджених дітей з перинатальною патологією (ПП) різного ступеня тяжкості для встановлення глибини пошкодження структурно-функціональних елементів нирок та локалізації патологічного процесу. Проведено комплексне клініко-параклінічне обстеження 36-ти новонароджених з порушеннями загального стану тяжкого ступеня, 48-ми дітей з порушеннями процесів адаптації середнього ступеня тяжкості та 37-ми здорових новонароджених дітей на 48 - 72-й годині життя. Показано, що доношені новонароджені діти з клінічними проявами ПП складають групу високого ризику щодо порушень функціонування сечовидільної системи, традиційні методи підтвердження яких мають недостатньо високу діагностичну цінність. У доношених дітей з наростанням ступеня тяжкості ПП спостерігається достовірне підвищення активності ферментів "щіткової облямівки" (лужної фосфатази, гамма-глутамілтрансферази), цитозолю (аланінамінотрансферази) та мітохондрій (аспартатамінотрансферази, лактатдегілрогенази), що свідчить про глибокі пошкодження структур нефротелію та вимагає проведення відповідної корекції лікувальних заходів. При цьому, за умов ПП у доношених новонароджених переважно порушуються канальцеві структури на фоні високого ризику розвитку дисфункції гломерулярного фільтру, що за несприятливих умов може призвести до формування термінального пошкодження нирок і гострої ниркової недостатності. Своєчасне прогнозування та діагностика порушень функціонування сечовивідної системи у загальній когорті хворих новонароджених у перші доби життя з урахуванням класичних критеріїв та активності ферментів сечі надасть змогу запбігти формуванню тяжкої ниркової патології, знизити рівні захворюваності та смертності дітей даної групи.

Проаналізовано результати сонографічног обстеження 24-х критично хворих новонароджених та 28-ми умовно здорових дітей у період перших 24-72 год життя. Комплексне ультразвукове обстеження дітей проводили на апараті MyLabTM 25Gold з використанням конвексного датчика на частоті 3,5-5 МГц. Одним з важливих методів діагностики функціонування нирок у новонароджених є комплексне ультразвукове дослідження з використанням кольорового доплерівського сканування та імпульсно-хвильової доплерографії. За умов тяжкої перинатальної патології доношені діти мають достовірно вищий відсоток випадків патологічної ехографічної картини та схильність до процесів вазоконстрикції на рівні головної ниркової артерії. Оцінювання особливостей ренальної гемодинаміки необхідно проводити з урахуванням поліорганного пошкодження, морфофункціональної незрілості та комплексу медикаментного навантаження.

В ходе исследования проведен анализ результатов сонографического обследования 24-х критически больных новорожденных и 28-ми условно здоровых детей в период первых 24 - 72 часов жизни. Комплексное ультразвуковое обследование детей проводили на аппарате MyLabTM 25Gold с использованием конвексного датчика на частоте 3,5-5 МГц. Одним из важных методов диагностики функционирования почек у новорожденных является комплексное ультразвуковое исследование с использованием цветного допплеровского сканирования и импульсно-волновой допплерографии. В условиях тяжелой перинатальной патологии доношенные дети имеют достоверно более высокий процент случаев патологической эхографической картины и склонность к процессам вазоконстрикции на уровне главной почечной артерии. Оценку особенностей почечной гемодинамики необходимо проводить с учетом полиорганного повреждения, морфо-функциональной незрелости и комплекса медикаментозной нагрузки.

Мета роботи - вивчення стану гломерулярної та тубулярної функцій у доношених новонароджених дітей із перинатальною патологією на основі визначення активності ферментів сечі. Обстежено 46 дітей із клінічними проявами перинатально патологі помірного ступеня тяжкості та відносно збереженими нирковими функціями (I група), 30 критично хворих дітей зі змінами функціонального стану нирок (IIА група), 22 критично хворі дитини з проявами гострого пошкодження нирок (IIБ група) та 45 здорових новонароджених дітей (III група). У сечі визначали рівень креатиніну та активність ферментів: холінестерази, аспартат- та аланінамінотрансферази, лужної фосфатази, лактатдегідрогенази, gamma-глутамілтрансферази. У дітей I групи обстеження відмічалося збереження фільтраційної функці нирок на фоні лабораторних ознак порушень функціонування канальців. У сечі дітей IIА групи встановлені різноспрямовані зміни активності більшості ферментів сечі. Формування гострого пошкодження нирок у дітей IIБ групи асоційовано з максимальною активністю гломерулярних і тубулярних ферментів. Висновок: визначення ферментурії в доношених новонароджених дітей із клінічними проявами перинатальної патології різного ступеня тяжкості надає змогу оцінити глибину пошкодження структурно-функціональних елементів нирок та локалізацію патологічного процесу.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.696.54-5

Рубрики:

Хвороби нирок і ниркових мисок у дітей

Шифр НБУВ: Ж16694 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета роботи - визначити особливості ренальної гемодинаміки в доношених новонароджених дітей з перинатальною патологією різного ступеня тяжкості на основі вивчення допплерометричних характеристик кровотоку в головних ниркових артеріях наприкінці першої доби життя. Проведено клініко-параклінічне обстеження 146 доношених новонароджених, які були розподілені на чотири групи: першу групу становили 22 дитини з клінічними проявами перинатальної патології помірного ступеня тяжкості та відносно збереженими нирковими функціями; другу групу - 49 дітей з порушеннями періоду ранньої постнатальної адаптації тяжкого ступеня, з яких у 24 дітей спостерігалися зміни функціонального стану нирок (IIА група), у 25 дітей діагностувалося гостре пошкодження нирок (IIБ група); групу контролю (III група) - 25 здорових новонароджених дітей. Наприкінці першої доби життя на апараті MyLabТМ 25Gold фірми ESAOTE (Італія) з використанням конвексного датчика на частоті 3,5 - 5,0 МГц здійснено кольорове допплерівське сканування та імпульсно-хвильову допплерографію з вивченням кривих швидкостей кровотоку на головних ренальних артеріях. Діти з порушеннями процесів адаптації помірного ступеня тяжкості, незважаючи на відсутність клінічних проявів ренальної дисфункції, характеризуються напруженням гемодинамічних процесів у вигляді меншого рівня швидкісних характеристик за відсутності активації вазоконстрикторних механізмів. У новонароджених із клінічними проявами перинатальної патології тяжкого ступеня та порушеннями функціонального стану нирок на фоні застосування "агресивного" терапевтичного втручання діагностується відносна сталість основних швидкісних і резистивних характеристик, що свідчить про достатню активацію компенсаторних гемодинамічних механізмів. Формування гострого пошкодження нирок у критично хворих новонароджених пов'язане із суттєвими розладами ниркового кровотоку на фоні переважання вазоконстрикції ниркових судин і погіршення загальної ниркової васкуляризації. Висновки: результати проведеного дослідження свідчать про необхідність проведення рутинної імпульсно-хвильової допплерографії з визначенням показників кривих швидкостей кровотоку всім пацієнтам неонатальних відділень інтенсивної терапії для визначення стану ренальної гемодинаміки та доклінічної діагностики порушень функціонування нирок у доношених новонароджених дітей з перинатальною патологією різного ступеня тяжкості.

З урахуванням важливої ролі сечовидільної системи в забезпеченні стабільності гомеостазу цілого організму та високої частоти ренальної дисфункції в доношених новонароджених дітей із патологічним перебігом постнатальної адаптації лікувальна тактика пацієнтів неонатальних відділень інтенсивної терапії вимагає системного підходу та спрямована на протекцію життєво важливих функцій, у тому числі на запобігання тяжким нирковим пошкодженням та їх віддаленим наслідкам. Мета дослідження - вдосконалити комплекс інтенсивної терапії новонароджених із тяжкими формами перинатальної патології за наявності порушень функціонального стану сечовидільної системи. Проведено комплексне клініко-параклінічне обстеження 100 доношених новонароджених дітей із перинатальною патологією тяжкого ступеня, з яких 60 дітям було призначено удосконалений терапевтичний комплекс (основна група), 40 дітей одержували загальноприйняту терапію (група порівняння). Новонародженим основної групи разом із традиційними заходами стабілізації гомеостазу було призначено препарат групи метилксантинів, діючою речовиною якого є теофілін, для запобігання аденозиніндукованій ренальній вазоконстрикції та препарат комплексної антигіпоксичної й антиоксидантної дії цитофлавін. Застосування удосконаленого комплексу лікування у порівнянні з традиційною терапією надало змогу суттєво покращити якість функціонування сечовидільної системи за тяжких форм перинатальної патології, зокрема зменшити частоту випадків формування гострого пошкодження нирок. Під час лікування новонароджених відмічалися зростання погодинного діурезу, зменшення рівня креатиніну в сироватці крові, збільшення швидкості клубочкової фільтрації, покращання основних допплерометричних показників ренального кровотоку та стабілізація балансу маси тіла. Стимуляція антиоксидантного ефекту захисту організму підтверджувалася суттєвим зменшенням рівня малонового альдегіду в еритроцитах та окисної модифікації білків у плазмі крові, збільшенням активності глюкозо-6-фосфатдегідрогенази в еритроцитах, глутатіонредуктази та глутатіон-S-трансферази у плазмі крові. Висновки: результати проведеного дослідження засвідчили доцільність використання призначеного комплексу лікування разом із традиційними терапевтичними заходами, що підтверджується нормалізацією становлення ренальних функцій за умови перинатальної гіпоксії та зменшенням тяжкості перебігу нозологічної патології в новонароджених дітей у ранньому неонатальному періоді.

Мета роботи - визначити стан маркерів оксидативного стресу (ОС) у доношених новонароджених дітей з урахуванням ступеня тяжкості порушень загального стану та функціонального стану нирок. Проведено комплексне обстеження 147 доношених новонароджених дітей, у тому числі 41 дитини з порушеннями загального стану помірного ступеня тяжкості; 36 дітей з порушеннями загального стану тяжкого ступеня без гострого пошкодження нирок (ГПН); 30 дітей з порушеннями загального стану тяжкого ступеня з ГПН; 40 здорових дітей. Досліджено інтенсивність окисної модифікації білків (ОМБ) у плазмі крові та рівня малонового альдегіду (МА) в еритроцитах, рівень церулоплазміну (ЦП) та активність каталази (КТ) у плазмі крові. За помірної кисневої недостатності у доношених новонароджених дітей виявлено компенсаторне підвищення рівня ЦП та помірне зниження активності КТ поряд зі збільшенням інтенсивності ОМБ у плазмі крові та сталому рівні МА в еритроцитах, що надало змогу забезпечити відносну сталість життєво важливих функцій. Формування тяжкої перинатальної патології супроводжувалося надмірною активацією процесів пероксидації ліпідів і білків на фоні пригнічення активності обох представлених ланок антиоксидантної системи захисту. Одним з патогенетичних механізмів формування тяжкої ренальної дисфункції (ГПН) у критично хворих доношених дітей є патологічний ОС, про що свідчило надмірно висока інтенсивність ОМБ поряд із мінімальними значеннями рівня ЦП. Висновки: порушення взаєморегулюючих відносин між прооксидантною та антиоксидантною системами за умов кисневого голодування та патологічного оксидативного стресу є універсальним та неспецифічним механізмом формування тяжкої ренальної дисфункції у доношених новонароджених дітей з порушеннями процесів постнатальної адаптації.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р716.219 + Р733.34

Рубрики:

Недоношування і переношування вагітності

Патологія недоношених дітей

Шифр НБУВ: Ж24603 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета роботи - визначити особливості ренальної гемодинаміки в доношених новонароджених дітей з перинатальною патологією різного ступеня тяжкості на основі вивчення допплерометричних характеристик кровотоку в головних ниркових артеріях наприкінці першої доби життя. Проведено клініко-параклінічне обстеження 146 доношених новонароджених, які були розподілені на чотири групи: першу групу становили 22 дитини з клінічними проявами перинатальної патології помірного ступеня тяжкості та відносно збереженими нирковими функціями; другу групу - 49 дітей з порушеннями періоду ранньої постнатальної адаптації тяжкого ступеня, з яких у 24 дітей спостерігалися зміни функціонального стану нирок (IIА група), у 25 дітей діагностувалося гостре пошкодження нирок (IIБ група); групу контролю (III група) - 25 здорових новонароджених дітей. Наприкінці першої доби життя на апараті MyLabТМ 25Gold фірми ESAOTE (Італія) з використанням конвексного датчика на частоті 3,5 - 5,0 МГц здійснено кольорове допплерівське сканування та імпульсно-хвильову допплерографію з вивченням кривих швидкостей кровотоку на головних ренальних артеріях. Діти з порушеннями процесів адаптації помірного ступеня тяжкості, незважаючи на відсутність клінічних проявів ренальної дисфункції, характеризуються напруженням гемодинамічних процесів у вигляді меншого рівня швидкісних характеристик за відсутності активації вазоконстрикторних механізмів. У новонароджених із клінічними проявами перинатальної патології тяжкого ступеня та порушеннями функціонального стану нирок на фоні застосування "агресивного" терапевтичного втручання діагностується відносна сталість основних швидкісних і резистивних характеристик, що свідчить про достатню активацію компенсаторних гемодинамічних механізмів. Формування гострого пошкодження нирок у критично хворих новонароджених пов'язане із суттєвими розладами ниркового кровотоку на фоні переважання вазоконстрикції ниркових судин і погіршення загальної ниркової васкуляризації. Висновки: результати проведеного дослідження свідчать про необхідність проведення рутинної імпульсно-хвильової допплерографії з визначенням показників кривих швидкостей кровотоку всім пацієнтам неонатальних відділень інтенсивної терапії для визначення стану ренальної гемодинаміки та доклінічної діагностики порушень функціонування нирок у доношених новонароджених дітей з перинатальною патологією різного ступеня тяжкості.

Розглянуто питання визначення показань та протипоказів, умов та методів грудного вигодовування здорових новонароджених, проведення ентерального харчування та розрахунку парентерального харчування у передчасно народжених та дітей з перинатальною патологією, а також моніторингу стану пацієнтів та профілактики ймовірних ускладнень.

Вроджена діафрагмальна кила (ВДК) - дефект розвитку діафрагми, який характеризується герніацією черевного вмісту в грудну клітку, що призводить до різного ступеня легеневої гіпоплазії та легеневої гіпертензії. У світі зберігається високий рівень смертності дітей з цією патологією та захворюваності серед тих, хто вижив. Якісна пренатальна діагностика надає змогу виявити немовлят із тяжкою ВДК і сприяє мобілізації людських і матеріальних ресурсів для оптимального менеджменту на третинному рівні медичної допомоги. Слід акцентувати увагу спеціалістів пренатальної ультразвукової діагностики на необхідності вимірювання отриманого/очікуваного легенево-краніального індексу та положення печінки в плода. Оптимальне лікування новонароджених протягом передопераційного періоду зосереджене на м'якій вентиляції, уникненні токсичності кисню, баро/волютравми гіпопластичної легені та серцевої підтримки. У пацієнтів із легеневою гіпертензією патогенетично слід застосовувати легеневу вазодилататорну терапію, у тому числі інгаляційний оксид азоту, а також екстракорпоральну мембранну оксигенацію, а хірургічну корекцію відкласти до стабілізації стану пацієнтів. Критично важливим методом діагностики є ехокардіографія, яка надає змогу визначити тяжкість легеневої гіпертензії та порушення функції міокарда, цілеспрямовано обрати системні методи лікування, які оптимізують гемодинамічну функцію або зменшують легеневий судинний опір. Враховуючи недостатньо високий рівень доказовості існуючих міжнародних рекомендацій, потрібно проводити масштабні мультицентрові рандомізовані дослідження щодо вивчення ефективності найкращих методів попередження, діагностики та лікування новонароджених дітей із ВДК. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.34

Рубрики:

Патологія недоношених дітей

Шифр НБУВ: Ж16694 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Передчасно народжені діти мають значно вищий ризик розвитку несприятливих подій упродовж першого року життя, до яких відносяться пароксизмальні стани. Пароксизмальні стани можуть бути видимими проявами основного епілептичного або неепілептичного неврологічного захворювання. Неонатальні судоми є найбільш поширеними невідкладними пароксизмальними станами в дітей, які перебувають у відділеннях інтенсивної терапії новонароджених. Пароксизмальні стани неепілептичного генезу часто помилково діагностуються і лікуються як епілептичні. Мета роботи - визначити клінічні особливості пароксизмальних станів у передчасно народжених дітей різного гестаційного віку (ГВ). Матеріали та методи. Проведено одноцентрове проспективне дослідження, в якому вивчено особливості пароксизмальних станів 105 передчасно народжених дітей: 32 дітей ГВ 24 - 28 тижнів (I група), 52 дітей ГВ 29 - 32 тижні (II група), 21 дитини ГВ 33 - 36 (6/7) тижнів (III група). Дітям проведено комплексний нейромоніторинг, включаючи полісомнографічне обстеження. Результати. Результати дослідження показали зменшення частоти діагностики пароксизмів епілептичного генезу (I група - 68,8 %, II група - 57,7 %, III група - 52,4 %) та збільшення частоти пароксизмів неепілептичного генезу (відповідно 6,3 %, 13,5 % і 19,0 %) у передчасно народжених дітей при збільшенні ГВ. Серед пароксизмів епілептичного генезу превалювали електрографічні (I група - 31 %, II група - 42 %, III група - 43,6 %), клонічні (відповідно 24,1 %, 20 % і 25 %), секвенційні (відповідно 14 %, 20 % і 6,3 %) і тонічні (відповідно 10,3 %, 9 % і 12,5 %) судоми. Пароксизми неепілептичного генезу з порушенням свідомості представлені патологічним апное, які спостерігалися в дітей із синдромом респіраторних розладів (I група - 25 %, II група - 17,3 %), бронхолегеневої дисплазії (відповідно 53,1 % і 11,5 %), вродженої пневмонії (I група - 28,1 %, II група - 23,1 % , III група - 9,5 %). Пароксизми неепілептичного генезу без порушення свідомості під час неспання представлені синдромом Сандіфера (I група - 6,3 %, II група - 5,8 %), клініко-полісомнографічними ознаками якого були апное (обструктивне, змішане), епізоди гіпопное з десатурацію та брадикардією під час рухових пароксизмів, які поєднані в часі з порушенням кислотності у стравоході під час рН-метрії. Пароксизми неепілептичного генезу під час сну представлені доброякісним міклонусом немовлят (II група - 1,9 %), синдромом обструктивного апное сну (II група - 1,9 %, III група - 4,7 %). Висновки: більшість передчасно народжених дітей з проявами перинатальної патології незалежно від ГВ становлять групу підвищеного ризику щодо формування пароксизмальних станів. Це зумовлює необхідність проведення поглибленого нейромоніторингу в передчасно народжених дітей, включаючи полісомнографічне обстеження. Комплексний нейромоніторинг дає змогу своєчасно діагностувати пароксизмальні стани, провести диференційну діагностику різних типів пароксизмів, визначити критерії виписки додому та надати рекомендації респіраторного моніторингу при подальшому катамнестичному спостереженні. Дослідження виконано відповідно до принципів Гельсінської Декларації.